Блефаропластика (пластика повік)

У сучасній пластичній хірургії існує кілька видів блефаропластики залежно від анатомічних особливостей пацієнта та зони корекції.

1. Верхня блефаропластика
Операція проводиться на верхніх повіках і дозволяє усунути нависання шкіри, жирові грижі та важкість погляду. У деяких випадках через той самий доступ може виконуватись підтяжка брів.

2. Нижня блефаропластика
Спрямована на корекцію нижньої повіки: усунення «мішків» під очима, жирових гриж, надлишку шкіри та зморшок. За показаннями може поєднуватися з кантопексією — підтяжкою зовнішнього куточка ока для профілактики опущення нижньої повіки та покращення форми очей.

3. Транскон’юнктивальна блефаропластика
Методика нижньої блефаропластики, при якій доступ виконується через слизову оболонку повіки без зовнішніх розрізів на шкірі. Такий варіант часто застосовується у пацієнтів без вираженого надлишку шкіри.

4. Кругова блефаропластика
Комплексна операція, яка поєднує корекцію верхніх і нижніх повік. Дозволяє одночасно омолодити всю периорбітальну зону та досягти більш гармонійного результату.

5. Органозберігаюча блефаропластика
Сучасний підхід, при якому жирові пакети не видаляються повністю, а перерозподіляються для збереження природних контурів обличчя. Це дозволяє уникнути надмірного «спустошення» периорбітальної зони та забезпечити більш природний результат омолодження.

Реабілітація після блефаропластики залежить від обсягу операції та виду анестезії. Верхня блефаропластика може виконуватись як під місцевою анестезією, так і під наркозом — за показаннями або бажанням пацієнта. Нижня та кругова блефаропластика, як правило, проводяться під загальною анестезією для максимального комфорту та безпеки пацієнта.

У ANACOSMA після операцій після наркозу пацієнт обов’язково залишається у клініці на ніч під наглядом медичного персоналу. Це дозволяє контролювати ранній післяопераційний період, забезпечити комфортне відновлення та своєчасно реагувати на будь-які індивідуальні особливості самопочуття.

У перші дні після операції можливі:

• набряки;
• незначні синці;
• відчуття стягнення тканин;
• підвищена чутливість у зоні повік.

Це нормальна частина процесу загоєння [1,5].

Найбільш активний період відновлення зазвичай триває 7–14 днів. У цей час важливо дотримуватись рекомендацій хірурга:

• уникати інтенсивних фізичних навантажень;
• тимчасово не використовувати контактні лінзи;
• не відвідувати сауну, басейн і солярій;
• обмежити надмірне навантаження на очі у перші дні після операції;
• використовувати рекомендовані засоби догляду та медикаменти.

Шви після класичної блефаропластики зазвичай знімають через кілька днів після операції. Рубці розташовуються у природних складках повік і з часом стають майже непомітними [1].

Остаточний результат формується поступово, у міру зменшення набряків та адаптації тканин. У більшості випадків погляд виглядає більш відкритим, а обличчя — відпочилим і природно омолодженим [3,5].

До блефаропластики, як і до будь-якого хірургічного втручання, існують абсолютні та відносні протипоказання. Частина з них пов’язана із загальним станом здоров’я, а частина — зі станом очей та тканин периорбітальної зони.

Абсолютні протипоказання до блефаропластики

Операцію зазвичай не проводять при:

• тяжких порушеннях згортання крові;
• декомпенсованому цукровому діабеті;
• активних онкологічних захворюваннях;
• тяжких серцево-судинних захворюваннях у стадії декомпенсації;
  гострих інфекційних процесах;
• активних запальних захворюваннях очей або повік;
• неконтрольованій артеріальній гіпертензії;
• важких аутоімунних захворюваннях у фазі загострення [1,2].

Відносні протипоказання та стани, які потребують особливої уваги

У деяких випадках операцію можна виконувати після додаткового обстеження або стабілізації стану пацієнта.

До таких станів належать:

• синдром «сухого ока»;
• глаукома;
• захворювання щитоподібної залози (особливо тиреоїдна офтальмопатія);
• схильність до келоїдних рубців;
• хронічні офтальмологічні захворювання;
• виражене опущення брів або лоба, коли ізольована блефаропластика
• може не дати гармонійного результату;
• куріння, яке погіршує загоєння тканин [1,3].

Саме тому перед операцією важлива не лише консультація пластичного хірурга, а інколи й додатковий огляд офтальмолога.

Не кожне нависання верхньої повіки потребує саме блефаропластики. У частини пацієнтів проблема пов’язана не з надлишком шкіри, а з опущенням брів і тканин лоба. У таких випадках більш правильним рішенням може бути ендоскопічна підтяжка лоба або комбінована операція.

Саме тому перед блефаропластикою важливо оцінити:

• положення брів;
• тонус тканин;
• анатомію повік;
• якість шкіри;
• стан очей і сльозопродукції;
• індивідуальні особливості загоєння [1,3].

Список використаної літератури:

1. Bhattacharjee K, Misra DK, Deori N. Updates on upper eyelid blepharoplasty. Indian J Ophthalmol. 2017 Jul;65(7):551-558.
2. Kersten RC, Codere F, Dailey RA. Orbit, Eye-lids, and Lacrimal System. San Francisco: American Academy of Ophthalmology; 2003.
3. Pepper JP, Moyer JS. Upper blepharoplasty: The aesthetic ideal. Clin Plast Surg. 2013;40:133–8.
4. Branham GH. Lower Eyelid Blepharoplasty. Facial Plast Surg Clin North Am. 2016 May;24(2):129-38.
5. Patel BC, Patipa M. Blepharoplasty. StatPearls Publishing; 2024.
6. Codner MA, Wolfli JN, Anzarut A. Primary transcutaneous lower blepharoplasty with routine lateral canthal support: a comprehensive 10-year review. Plast Reconstr Surg. 2008.